/Files/images/hello_html_m743dbfca.gif

2018/2019 навчальний рік

/Files/images/Гордість школи.jpg

/Files/images/al003.gif

ВАЛЕНТИНКА
/Files/images/51818463_773540309678059_7604316382993317888_n.jpg

Морозного та сніжного 17 грудня 2004 року зірочки на небосхилі зайняли правильне розташування. Саме цього дня в селі Смологовиця народилася маленька дівчинка Глеба Валентина. Мама Марина назвала дівчинку Валентинкою, ніби наперед знаючи риси характеру своєї донечки. Саме дівчинці з іменем Валентина притаманні чуйність, альтруїзм, серйозність, вдумливість. Ім’я Валентина прийшло до нас з Давнього Риму, після прийняття християнства на Русі. У Валентини в характері з дитинства помітна доброта та готовність допомогти іншим. Вона не може залишатися байдужою до чужого лиха.

Змалку дівчинка росла рухомою, активною, але слухняною та скромною дитиною. В сім’ї завжди слухала старших. В своїх діях маленька Валентинка продумовувала все наперед до малесеньких дрібниць. Довгими зимовими вечорами дівчинка любила слухати розповіді своєї бабусі. Часом їй здавалося, ніби розповіді перетворюються на реальні події, оживають.
Йшли роки, летіли дні…Валентинка в 2010 році пішла в 1 клас рідної Смологовицької школи! Першими вчителями стали Віта Юріївна Пензеник та Світлана Володимирівна Шелельо, які дуже полюбили маленьку дівчинку! Ще б пак! Успішне навчання підкріплювались відмінною поведінкою!!! Всі дивувалися, що Валентина не порушує дисципліни навіть на перервах. В школі Валентині однаково давалися різні предмети. Особливо дівчинку цікавили українська мова та література, природознавство та образотворче мистецтво.
Перейшовши в середню школу, Валентинка продовжила активно працювати над собою в напрямку вивчення всіх навчальних предметів. Дівчинку зацікавили зарубіжна література, історія, правознавство, біологія та географія. Валентинка приймає участь майже в усіх конкурсах «Колосок», «Соняшник», «Бобер» та інших. Жодне шкільне свято не проходить без участі Валентини.
Взірцем поведінки для Валентини в середній школі стала класний керівник – Наталія Іванівна Савко! Серйозність у навчанні, правильність поведінки та відмінне сімейне виховання стали запорукою формування юної особистості, яка абсолютно відрізняється від однолітків. Дитячість дій абсолютно не притаманні Валентині.

Вдома Валентина - слухняна дівчинка, може моментально закінчити гру з однолітками, якщо треба допомогти мамі або сісти за уроки. У всіх справах та навчанні вона завжди серйозна, цим виділяється серед своїх друзів. Валентина росте дуже доброю дівчинкою, переймається проблемами подруг, завжди готова допомогти, навіть відкинувши власні необхідні в даний момент турботи. Найбільше любові та турботи Валентинка віддає своїй маленькій сестричці – Олександрі, яка в усьому наслідує свою старшу сестричку. Валентина вміло повчає сестричку, яка є вихованкою нашого садочка «Лісовичок». Ростуть юні красуні на радість батькам Марині та Дмитру Чепа, які сильно тішаться зі своїх донечок!

Зовсім скоро Глеба Валентина закінчить нашу школу, шкільне життя залишиться у минулому. Для дівчинки відкриється широке, просторе поле, яке вона протягом всього життя засіватиме та збиратиме врожай. У рідному Смологовицькому НВК вчителі завжди пам’ятатимуть скромну, розумну, стриману випускницю – Валентинку!

НАШІ УЧНІ НАЙКРАЩІ!!!
СЛАВА УКРАЇНІ!!!

/Files/images/28.gif

АНГЕЛІНКА
/Files/photogallery/49775734_755111808187576_3354315058120228864_n.jpg

Вихована, розумна, скромна, ввічлива, мудра наша випускниця! Всі слова сказані в адресу учениці 9-го класу НВК Смологовицької ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок Лендєл Ангеліни Василівни. Народилася дівчинка 28 листопада 2004 року в чудовій сім’ї Василя Васильовича та Тетяни Василівни Лендєл.
Мама і тато назвали свою донечку Ангелінкою. Походження цього імені пов’язане з латинським чоловічим ім’ям Ангелиус. У перекладі з грецької ім’я означає «подібна до ангела», «вісниця», «посланець». Батьки ніби знали, що це ім’я на 100% підходитиме донечці. «Ангельська поведінка» нашої учениці, яскраве підтвердження та свідчення характеру Ангелінки Лендєл!
Ще змалку батьки прагнули подарувати маленькій донечці теплоту сімейної уваги та любові. Виховання в зразковій сім’ї прищепило дівчинці відповідну поведінку! Особливо всі відмічають скромність Ангелінки, яка в комплексі з вихованістю створює образ молодої особистості зовсім не з цього століття!!! Але, століття таки ХХІ-ше…
Змалку Ангелінка пішла до початкової школи, яку з легкістю закінчила на відмінно! Різні вчителі її навчали в початковій школі. Гарні оцінки з відмінною поведінкою привернули увагу вчителів, батьків та оточення. Маленька учениця була зразковою в усьому. Від неї, здається, неможливо почути слова «не хочу», «не буду», «пізніше», «потім»… З великою теплотою Ангелінка згадує про вчителів початкових класів Віту Юріївну Пензеник та Світлану Володимирівну Шелельо.
Здобуті в початковій школі хороші якості Ангелінка пронесла до основної школи. При збільшенні кількості предметів вона зуміла високо втримати планочку знань. Особливо цікавили ученицю предмети української мови та літератури, зарубіжної літератури, образотворчого мистецтва…, а особливо зацікавили її природознавство та географія! Ще з 6-го класу географія стала улюбленим предметом! Всі об’єкти природи та суспільного життя цікавили нашу ученицю. Чому, то атол, а то ні? Чому апвелінг в низьких широтах на західному узбережжі Африки холодний, а у високих широтах, біля берегів Великої Британії теплий? Чому основні найбільші АЕС розташовані в західній та південній Україні? Різні природні та суспільні явища і процеси стали об’єктом дослідження Ангелінки!
Улюбленими вчителями дівчинки в основній школі стали, відповідно Юрій Михайлович Синетар та Марія Михайлівна Пензеник! Проте найулюбленішим учителем дівчинки є класний керівник – Наталія Іванівна Савко! Скільки виховних розмов було починаючи з 5-го класу, скільки потрібно було вислуховувати за чергування, навчання, запізнілий полив квітів…тощо…Але, таки класний керівник, і його слово завжди було законом! Наталія Іванівна зуміла донести до учениці та класу бажане сприйняття всього доброго на різних періодах шкільного віку.
Варто зазначити постійну участь учениці в різних конкурсах: «Колосок», «Соняшник», «Бобер». Останнім великим здобутком нашої випускниці є 3-тє місце на конкурсі «Захисники України» у номінації «Лист» до захисників. Тут проявляється успішна співпраця учениці з вчителем української мови та літератури Надією Андріївною Янтолик! Є хороші результати по інших конкурсах абсолютно різного напрямку.
Сьогодні Ангелінка є випускницею нашої школи. Перед юною дівчинкою скоро відкриється широке поле можливостей. Допомагати робити перші кроки в дорослому житті будуть рідні для неї люди – батько та мама. Менша сестричка Дариночка також постійно наслідує Ангелінку. Вони, як дві краплиночки літньої роси схожі одна на одну!
Поріг рідненької школи вже майже позаду. Зовсім скоро Ангелінка переступатиме його все рідше і рідше. Однак класний керівник, вчителі та рідна школа з гордістю згадуватимуть свою яскраву, чудову, скромну, розумну випускницю – Ангелінку Лендєл!

НАШІ УЧНІ НАЙКРАЩІ!!!
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
З БОГОМ ТІЛЬКИ ВПЕРЕД!!!

/Files/images/21.gif

ВІКТОРІЯ
/Files/images/43952505_699690703729687_3013727437197410304_n.jpg

28 вересня 2007 року гарного осіннього дня в сім’ї Василя та Яни Ганчіч народилася маленька красуня-донечка Вікторія. На радість батькам зростала дівчинка розумною, спритною, веселою, скромною та вихованою дівчинкою. Як кажуть мудрі слова Оскара Уайльда «Найкращий спосіб зробити дитину хорошою – це зробити її щасливою». Батьки Вікторії з цим завданням справились на відмінно.
Змалку Вікторія проявила потяг до навчання, знань, творчості, фізкультури. Тільки переступивши поріг школи для дитинки відкрилося світле віконечко до знань. Перші кроки «країною знань» робила маленька учениця під керівництвом своєї любої першої вчительки – Віти Юріївни Пензеник. Вікторія добре пам’ятає свої перші кроки в «країні знань», а нині зустрівши свою першу вчительку відчуває почуття, яких більше ні до кого не відчуєш…!
З вересня 2017 року все ще маленька, але вже абсолютно самостійна дівчинка відчинила «віконечко» середньої школи. Класним керівником Вікторії стала учитель української мови та літератури – Надія Андріївна Янтолик. Новий класний керівник повела ученицю за собою в нову «країну знань». Збільшилася кількість навчальних предметів, учителів, знань! Учениця наполегливо працювала над собою, адаптувалась до нового навчального середовища з величезним завзяттям. З’явилися перші результати, перші похвали учителів, які не давно були незнайомими та трішки суворими.
Вікторія з успіхом береться до участі в різного роду конкурсах, олімпіадах, художній самодіяльності, екологічних та спортивних акціях. Яке свято в школі відбувається без участі Вікторії? Відповідь проста – жодне! І ви не знайдете більш слухняної, розумної і неймовірно скромної та привітної дівчинки, яка є окрасою будь-якого шкільного заходу!
Вікторія впевнено рухається «країною знань» знаходячись в «області під № 6». Ця область завдяки роботі учителів, батьків та наполегливості Вікторії приносить неоціненний скарб – знання! Наша учениця під керівництвом Надії Андріївни долає всі видимі і невидимі перешкоди та рухається впевнено вперед.
Вікторія дуже любить своїх шкільних друзів. Скільки часу вони разом проводять в школі та поза нею. Довіра – перша умова дружби! Своїм шкільним друзям Вікторія довіряє, а вони відповідають їй взаємністю.
«Єдине, що варто красти – це поцілунок у сплячої дитини». Батьки Вікторії з цим висловом погоджуються і використовують його за правило. Той поцілуночок мами під час легенького сну – найсолодший, найцінніший та найбажаніший. Вітаємо батьків із чудовою донечкою. Учителі школи мають велике задоволення навчати маленьку гордість нашої школи – Вікторію Ганчіч!

НАШІ УЧНІ НАЙКРАЩІ!
З БОГОМ ТІЛЬКИ ВПЕРЕД!

/Files/images/16.gif

ДАРИНКА
/Files/images/36385974_619914195040672_6072132597381595136_n.jpg

В 3-А класі нашої школи навчається маленька, скромненька, розумненька дівчинка – Даринка Мешко. Вона є однією із найбільш старанних учнів нашої школи. Народилася Даринка 19 лютого 2009 року з першими промінчиками весняного сонечка в зразковій сім’ї Ярослава та Людмили Мешко. Одразу після вступу до школи дівчинка проявила любов та інтерес до пізнання нового. Особливо Даринка любить читати. Літературне читання та природознавство є улюбленими предметами учениці. Даринкає відмінницею! Для отримання нових знань вона частенько використовує додаткову літературу. Для цього учениця постійно відвідує сільську бібліотеку. Ольга Михайлівна Щока вміло підбирає літературу для старанної учениці.

Бажання вчитися та зразкова поведінка стали запорукою успіху, що доводять результати численних конкурсів в яких бере участь учениця. Вона постійно бере участь у конкурсах: «Колосок», «Соняшник», «Кенгуру», «Бобер» та інші. І всюди є успіх! Даринка є постійним учасником шкільних заходів та свят. В неї чудові задатки до театрального мистецтва, музики, прози. Імпровізація учениці на високому рівні.

Даринка дуже любить свого класного керівника Світлану Володимирівну Шелельо. Саме перша вчителька навчила її читати, писати, рахувати та основам поведінки в школі. Також учениці подобаються уроки вчителів англійської мови Наталії Іванівни Савко та трудового навчання Яни Андріївни Котубей. Найбільше Даринка любить своїх однокласників та шкільних друзів. В період літніх канікул шкільних друзів дуже бракує. Добре було б зустрітися разом! Але не на уроках...так, на лавочці...

Вдома Даринка також слухняна та зразкова у поведінці. Після школи трішки пограється, допоможе батькам і сідає за уроки. У всьому Даринці допомагає старший братик Ярослав. Він вміло допоможе з уроками, в разі потреби захистить у школі. Даринка дуже любить свого братика. Найбільше Даринка любить своїх батьків, допомагає їм та старається наслідувати у всьому. Отака вона Даринка Мешко!!! Так тримати!!! Батьки можуть гордитися такою донечкою.

НАШІ УЧНІ НАЙКРАЩІ!!!

P.S. Трішки драйву для молоді:

/Files/images/21.gif

Віталік
/Files/images/27540081_544284455936980_1664891599874301083_n.jpg

«УЧИСЯ ДИТИНО, БО ВЧИТИСЯ ТРЕБА…»

В різні часи знання високо цінувалися та ставали локомотивом розвитку цілих держав. Освіченість складається з навчання (знань) та виховання (манер поведінки в соціумі). Освіченість була та залишається мірилом цінності. За висловами філософів «Люди освічені - спадкоємці пророків, які залишили у спадок не драхми і динари, а лише знання, які є силою руху». В наш час загальна освіченість суспільства трішки знизилася. Відбувається це через зниження знань та зміни принципів виховання підростаючого покоління у відповідності до потреб (замовлень) цього самого суспільства. Власне рух до знань асоціюється все з меншим контингентом людей. До цього контингенту відносяться обдаровані учні загальноосвітніх шкіл.
У 8-му класі нашої школи навчається учень, якого сміло можна назвати обдарованим та здібним до засвоєння знань із різних дисциплін – це Віталій Пензеник. Віталік з дитинства проявляв підвищений інтерес до навчання. Цікавився філологічними, природничими та точними дисциплінами. Симбіоз інтересів, погодьтеся сильно біфуркований!
В середній школі інтерес тільки зріс. Із появою географії, біології, хімії, фізики рівень знань учня розширився та поглибився. Цікавило Віталіка абсолютно все. Уважність та дисциплінованість на уроках, хороші оцінки підкріплені відповідними знаннями посприяли участі учня в різних олімпіадах, змаганнях, конкурсах тощо.
В цьому році Пензеник Віталій взяв участь ІІ етапі Всеукраїнських олімпіад з 4-ох предметів: української мови та літератури, німецької мови, хімії та біології. Майже зі всіх предметів показав високі результати. Хороший результат показаний учнем на ІІ етапі ХІІІ міжнародного конкурсу імені Петра Яцика. Був Віталік учасником інтерактивного конкурсу з інформатики «Бобер», інтерактивного конкурсу «Соняшник» (нагороджений дипломом ІІ ступеня регіонального рівня) та інші.
Віталік проявляє активність також у спортивно-масових заходах. Він є срібним призером районної спартакіади з футболу в 2017 році (тренер, вчитель фізкультури Пензеник В.М.). Цікавиться учень настільним тенісом, легкою атлетикою та шахами.
Наш учень бере активну участь в шкільних масових заходах та дозвіллі. Робота в цьому напрямку відбувається під наставництвом класного керівника 8-го класу Наталії Іванівни Савко, яку Віталік вважає кращим педагогом школи.
В майбутньому наш учень мріє успішно закінчити школу та стати лікарем. Віримо, що з такими природними даними, наполегливістю до навчання йому ця мрія підкориться. Допомагати у здійсненні мрій учня будуть учителі НВК Смологовицької ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок.
Запорука успіху всякий раз йде від сім’ї. Найважливіша підтримка у Віталіка завжди зі сторони батьків, яких він дуже любить та шанує. Батьки зуміли виростити та виховати гарного сина та донечку Євгенію, яка старається в усьому наслідувати братика. Віталік та Євгенія є гордістю батьків!
З Віталіка стараються брати приклад однокласники, які завжди підтримують його ідеї відносно організації та функціонування учнівського колективу. Віталік щиро ділиться знаннями, вміннями та навичками.

Вітаємо Віталіка, його батьків та класного керівника з високими результатами у навчанні та бажаємо завжди бути на висоті.

/Files/images/18.gif

2019/2020 навчальний рік

АЛІНОЧКА

/Files/images/77370790_966853530346735_7526928781785694208_o.jpg

Вже майже четверта година дня, сутеніє, проте учні початкової школи зовсім не спішать додому – тривають заняття в групі продовженого дня. Вихователь ГПД навіть не збирається їх затримувати, то самі початківці прагнуть до досконалої підготовки уроків на наступний день. Поки всі уроки добре не підготують – зі школи ні ногою!

Однією із найбільш відповідальних наших учениць є скромненька, старанна, розумна дівчинка Алінка. Вона вчиться в 4-му класі. Алінка вкотре перевіряє своє ідеально зроблене домашнє завдання, очками пробігає вивчений напам’ять віршик доводячи його до автоматизму.

Народилася дитинка 19 січня 2010 року в родині Юрія та Жанни Калиничів. Назвали дівчинку Алінкою, що в перекладі з грецької мови буквально означає «сонячна, промениста». Росла Аліночка не по днях, а по годинах. На всіх вікових періодах відзначалася неймовірною скромністю. Ця риса дуже вже прикрашає дівчинку. Вихованість, скромність, справедливість сформували відмінний характер дитинки, яка пішовши в 1-й клас Смологовицького НВК відзначалася зразковою поведінкою. Вчителю початкових класів та класному керівнику Мар’яні Михайлівні Пензеник потрібно було зовсім не багато часу, щоб зрозуміти, який діамант потрапив до її класу.

Бажання до знань у Алінки висока. Кожного дня, крім занять в ГПД вона старається працювати вдома. Найбільш улюбленими навчальними предметами нашої учениці є українська мова, природознавство та образотворче мистецтво. Алінка завжди прагне до досконалості в усьому, самокритичне ставлення та вимогливість до себе в учениці дуже високі. Дівчинка дружелюбна та товариська. Найбільше товаришує з своїми однокласниками. Найкращою шкільною подружкою є сусідка по парті – Лендєл Даринка. В чомусь дівчатка дуже схожі одна на одну: скромні, спокійні, привітні, розумні...

Аліночка є учасницею різноманітних шкільних та районних конкурсів: «Колосок», «Соняшник», «Grenweech», «Кенгуру» та багато інших. Однак найбільше дівчинка любить конкурси художньої самодіяльності та образотворчого мистецтва. Алінка постійний учасник конкурсів: «Дари осені», «Захисники України: історія та сьогодення», конкурсу малюнків «Мої права», конкурсу писанок «Воскресни, писанко!» та багато інших. Важко уявити будь-який шкільний захід, свято, подію без її участі. Відмітимо, що Аліночка є єдиною ученицею нашого району, яка взяла участь у районному конкурсі «Патріот» будучи ученицею 4-го класу!!! Участь у даному конкурсі беруть дітки виключно з 5-го класу. Її любов до нашої держави, рідного краю, села, велика відповідальність у всьому сприяла тому, що вона таки взяла участь у конкурсі перебуваючи на початковій ланці освіти!!! Однак, поспілкувавшись з ученицею переконуєшся в тому, що Аліночка мислить думками абсолютно дорослої людини…

Найкращим вчителем Аліночка вважає свою першу вчительку, класного керівника та життєвого наставника Мар’яну Михайлівну Пензеник. Саме Мар’яна Михайлівна повела маленьку дівчинку в широкий світ знань. Слово свого вчителя для Алінки є законом! Дівчинка дуже любить вчителів-предметників, які викладають в 4 класі: Наталію Іванівну Савко, Світлану Володимирівну Шелельо та вихователя групи продовженого дня Мар’яну Василівну Пензеник. Кожного дня проходячи поруч з класним приміщенням 4 класу милуєшся його дітками, чудовою навчальною та творчою атмосферою, відмінним позитивом.

Приходячи додому зі школи першим ділом дівчинка стрибає на руки до свого тата Юрія, - якого дуже сильно любить!!! Дівчинка відкриває щоденник з відмінними оцінками та чудовими знаннями. Старанність дитини вдома нікуди не пропадає просто переростає у інший вид діяльності – допомога мамі у прибиранні, дрібна робота по господарству. Правильне виховання Алінки в сім’ї змалечку очевидно приносить плоди вже нині. Лягаючи спати дівчинка мимоволі перекинеться поглядом зі своїм старшим братиком Богданом, якого дуже сильно любить. Дітки перешіптуючись згадають найцікавіше з дня минулого та поділиться планами на завтрашній день, взаємними побажаннями. Здається нічого немає милішого на цьому світі, ніж ласкаві ручки мами Жанни та тата Юрія, які ласкаво гладять голівку дитини та поправляють подушку на ліжечку бажаючи своїй донечці гарних снів. Ось така зразкова сімя Калиничів, які є прикладом для всіх.

З самого ранку, йдучи до школи побачивши Аліночку, яка готуючи дошку до першого уроку або поливаючи квіти в класі скромненько очками подивиться, мило посміхнеться та побажає «Доброго дня»…

НАШІ УЧНІ НАЙКРАЩІ!!!
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
З БОГОМ ТІЛЬКИ ВПЕРЕД!!!

/Files/images/21.gif

РОСТИСЛАВ


/Files/images/82069371_1003500726682015_3509577430085926912_n.jpg

О, незабутня наша школо!

Цілую я ці стіни, цей поріг.
Ти міцно об’єднала наші долі
У плетеві незвіданих доріг.
… Ще йде війна, гармат ще чути звуки,
По рідній ворог ходить ще землі,
А в школі вже гризем граніт науки –
За парти сіли діточки малі:
Напівголодні, вдягнуті благенько –
Такі прийшли ми до Країни Знань.
І добре вчились, щоб раділи неньки,
Старанно і без зайвих нарікань.
Війна скінчилась. Мир прийшов в країну.
До праці долучилися усі.
Постав величний Київ із руїни,
Хрещатик відродився у красі.
Дніпрові схили нас манили тихо,
Світанки посміхались нам ясні…
І відступили сльози, голод, лихо…
Прийшли, нарешті, мирні, світлі дні!
А вчителі були в нас – просто диво!
Розумні і вродливі – молоді!
Рясну засіяли життєву ниву,
Навчили нас сумлінню у труді.
Ми на майбутнє плани будували,
Обрали шлях життєвий – кожен свій! –
Співали, сподівались і кохали,
Вперед летіли на вітрилах мрій!
І згодом гарну здобули освіту
Та успіхів в кар’єрі досягли,
Створили сім’ї, народились діти,
Онуки вже по світу розійшлись.
В сімнадцять літ ми закінчили школу…
С тих пір минуло понад півжиття…
Не забувається той час ніколи –
…Юнацьким дням немає вороття!
Вже шістдесят годочків пролетіло…
Вже відійшли у вічність вчителі…
Знов за столом святковим ми зустрілись,
Неначе ті школярики малі!
Нам завжди є про що поговорити,
Немає теплим спогадам кінця!
Бажаю всім нам, друзі, многа літа!
Хай б’ються в унісон наші серця!
Ми віддаємо шану рідній школі –
У нас сьогодні знову випускний!!!
Вкраїну ми не зрадимо ніколи –
Її ми вірні дочки і сини!
Ми – діти, загартовані війною,
Зібрались нині у суворий час.
І якщо треба, візьмем в руки зброю,
Бо Батьківщина – найдорожче в нас!

Вікторія Рутковська

Дитинство часто тримає в своїх слабких пальцях істину, яку не можуть утримати дорослі люди своїми мужніми руками і відкриття якої становить гордість пізніших років. Істина ця складається зовсім з простих речей, які не може осягнути гострий та глибокий розум дорослої людини. Часом важливо в своїх думках (і навіть діях) опускатися до рівня дітей, щоб збагнути суть та сутність сучасного світу, напрямку його розвитку. Інколи саме діти вчать нас, що життя - це все навколо…

25 грудня 2011 року гарного зимового дня в сім’ї Василя та Любові Чепи народився синочок Ростиславчик. На радість батькам зростав синочок розумним, спритним, веселим, скромним та вихованим. Як кажуть мудрі слова Оскара Уайльда «Найкращий спосіб зробити дитину хорошою – це зробити її щасливою». Батьки Ростислава з цим завданням справились на відмінно.
Змалку Ростислав ріс допитливим хлопчиком. Він проявляв потяг до навчання, знань та творчості. Тільки переступивши поріг школи для дитинки відкрилося світле віконечко до знань. Перші кроки «країною знань» робив Ростислав під пильним наглядом своєї любої першої вчительки – Віти Юріївни Пензеник. До сьогодні Ростислав під цим наглядом сміло та впевнено крокує «країною знань»!

Всі предмети є цікавими для непосидючого хлопчика. Все він хоче знати, вміти та могти. Ростислав сміло береться навіть за навчальний матеріал старших класів. Справу за яку береться старається завжди довести до кінця. Природознавство та математика є найбільш улюбленими навчальними предметами. З природознавства його цікавлять абсолютно всі явища. Звідки береться блискавка? Чому хвойні дерева не скидають листочків? Чому після дощу появляється веселка та багато іншого. Цікавими для Ростислава є минуле краю. З великою увагою та цікавістю слухає він на братській могилі в урочищі Жерник про діяльність інтернаціонального загону Дюли Усти-Івана Прищепи під Великим Долом. Як правило, після розповіді від нього слід очікувати «1000 різноманітних» запитань. Вже зараз у хлопчика виділяється загострене почуття патріотизму, любові до рідної землі, свого села. І зараз, на півдорозі до Жерника Ростислав блискуче декламує віршика про природу рідного краю, який написав наш земляк, поет, педагог Степан Жупанин:

Здивовано думає
Пташка-глухар:
Хто ліс обчикрижив?
Який перукар?
На землю, під ноги,
Хто кучері скинув?
Підстриг і ліщину,
Малину й калину.
Тільки чомусь
Не здолає він чуба
У молодого
Й старезного дуба,
Тримають до квітня
Те листя багрове,
Аж поки на гіллі
Не виросте нове.
Сумують пострижені
Граб та береза...
Хто ж перукар той
Без ножиць і леза?
Підскажемо, діти,
Хай знає глухар,
Що вітер осінній
Отой перукар.

Обожнює Ростиславчик екскурсії!!! Екскурсія до історико-краєзнавчого музею в Ужгороді, Боздоського парку, найбільшої липової алеї в Європі на набережній Ужа, озера Синевир, Введенської церкви в селі Локіть…та багато інших!!! Всюди Ростислав старається бути в перших рядах, побачити, почути щоб потім поділитися враженнями з друзями та батьками.
Ростислав з успіхом бере участь конкурсах, художній самодіяльності, екологічних та спортивних акціях. «Колосок», «Соняшник», «Бобер», конкурс з української мови імені П. Яцика, «Гринвіч» та багато інших заходів є фактично обов’язковими для учня. Різноманітні екологічні, історико-краєзнавчі акції проходять тільки за його участі: «Міжнародний день чистих берегів», «День птахів», «День музеїв», «Годівничка» та багато інших. Любить Ростислав майструвати! З під його тендітних ручок виходять чудові експонати на різноманітні виставки: виробів з покидькового матеріалу, природного матеріалу для конкурсів «Дари осені», «Новорічна композиція» та багато інших.
Любить хлопчик малювати. Вчитель образотворчого мистецтва Олеся Іванівна Синетар не намилується чудовими малюночками, які виходять у Ростислава. Не дивно, що він часто перемагає на акціях малюнків у конкурсі «Захисники України: історія та сьогодення», «Мої права», «Безпека дорожнього руху», «Малюнок, лист, вірш до мами» та багато інших.

Ростислав – чудовий актор!!! Він бере участь у всіх шкільних заходах: День Вчителя, свято Нового року, Міжнародний жіночий день, День Матері... В будь-якому образі Ростислав почувається дуже добре, а завчений віршик буде відмінно продекламований під час виступу. Чудово в нього виходить виступати на класних виховних годинах.
Наш Ростислав впевнено та гордо рухається «країною знань». Наш учень під керівництвом свого класного керівника Віти Юріївни долає всі видимі і невидимі перешкоди. Віта Юріївна являється для свого учня не просто першим вчителем, але і наставником авторитет якого не піддається ніяким сумнівам. Слово, яке сказала Віта Юріївна є законом для всіх і кожного! Охоче вчить уроки Ростислав інших вчителів, які викладають у 3-А класі. Наталія Іванівна Савко, Світлана Володимирівна Шелельо, Олеся Іванівна Синетар зуміли зацікавити обдарованого учня до своїх предметів. Відмінні знання Ростислава є запорукою важкої праці на уроках та в групі продовженого дня, де він працює під пильним наглядом вихователя Мар’яни Василівни Пензеник.

Ростислав дуже любить своїх шкільних друзів. Скільки часу вони разом проводять в школі та поза нею. Довіра – перша умова дружби! Своїм шкільним друзям Ростислав довіряє, а вони відповідають йому взаємністю. Учень відзначається відмінною товариськістю. Дружба закладена з Ростиславом є довговічною та надійною!

Дуже любить Ростиславчик свої батьків!!! Вони для нього є цілим світом!!! Тато і мама - це перші два авторитети, на яких для дитини грунтується світ, грунтується та віра в життя, в людину, в усe чесне, добре і святе. Після школи Ростислав з радістю йде додому знаючи, що мама з татом чекатимуть на нього… «Єдине, що варто красти – це поцілунок у сплячої дитини». Батьки Ростислава з цим висловом погоджуються і використовують його за правило. Той поцілуночок мами та тата під час легенького сну – найсолодший, найцінніший та найбажаніший. Останнім часом Ростислав сам дарує поцілуночок для своєї маленької сестрички – Яриночки, яку він так сильно любить. Навшпиньки підкрадеться до ліжечка поцілує сестричку, помолиться Богу, як вчить мама та лягає спатки, щоб завтра перегорнути чергову сторіночку свого юного життя…

НАШІ УЧНІ НАЙКРАЩІ!
З БОГОМ ТІЛЬКИ ВПЕРЕД!

Кiлькiсть переглядiв: 562

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.