Історія закладу освіти

Освіта в селі Смологовиця з найдавніших часів до сьогодні

Кажуть, що справжня історія населеного пункту починається із закладання в ньому осередків культури, церкви і школи. Так і в наших гірських селах. Школа завжди була і залишається центром всього найкращого, прогресивнішого нового. Першим управителем церковної школи був Іванчо - 1888 рік. Це була маленька хатина вкрита соломою і в ній навчалися учні 1-4 класів. Друга школа в селі Смологовиця знаходилася на краю села, недалеко від лісу. Друга школа 1925 рік Розповідає (Пинзеник Павліна Михайлівна, 1924 року народження),1 що в одному класі (приміщенні) навчалося 6 класів. Вчив учнів один учитель Петро Маков. 7 вересня 1925 року почала писатися “Шкільна хроніка”, розпочав її писати Петро Маков (1923 – 1934) рік. В школі проводилися інспекції. На той час шкільним інспектором був інспектор Іршавського та Довжанського округу Микола Цимбалинець. Навчальний рік ділився на 2 семестри. Учнів оцінювали за рівнями: “Із відзнакою”, “Добре”, “Достатньо” і “Недостатньо”. Так наприклад із записів у “Шкільній хроніці” за 1927 рік були такі результати: п”ять дістали свідоцтво з “отлічіями”, шість кваліфікацію “Похвальну”, два – “добру”, три – “достатньо”, п’ять – “недостатньо”. Із спогадів Пинзеник Павліни Михайлівни відомо, що влітку батьки заготовляли дрова для топлення школи. Діти писали “гріфликами” на дерев’яних дощечках, які були розграфлені в лінії і клітинці. Вчили учнів російською мовою, хоч Закарпаття в той час було під Чехами. В школі дітей вчили пісні, вірші ставили вистави. В 1930 році районна газета відмітила гарну роботу вчителя народної школи Петра Макарова за гарно підготовлену виставу “Сирота”. Після закінчення школи здібні учні за співбесідою продовжували навчання в горожанці. Так Михайло Васильович Пинзеник розповідає, що він спочатку вчився в Більківській горожанці 2 роки, а потім поступив у Берегівську гімназію, навчання проводилось українською мовою, він пам’ятає гімн:

“Гей юнаки, гей пластуни,

Ми діти сонця і природи.

Ми діти сонця і весни

В нас шумить зелений бір,

Ліс і поле зелених гір”

Щосуботи в школу приходив священик і викладав релігію. Кожний день в школі починався молитвою “Отче наш”, а закінчувався молитвою “Достойноє”. В 1934 році управителем школи був Василь Макара (1934-1935) роки, вчив не повний рік, в кінці 1934 року його замінив Арнольд Малинич. Після нього в 1935 році – Юрій Корпош до 1937 року. Потім його було переведено у село Керецькі, Свалявського району. 1937-1939 роки - управителем школи був Юрій Фельцан. На цей час школа вже мала 7 класів. Лекції по краєзнавству проводив Юлій Переш, по природознавству Олексій Фаранич, геометрію та фізкультуру викладав Юрій Корпош. Шкільним інспектором став Василь Лутак. При школі вже діяла бібліотека, в якій налічувалося 99 книг. 1936-1937 навчальний рік розпочався із 53 учнями. З 1939 року першим директором школи став Стегура Дмитро Ілліч. До речі він одружився із сестрою Бурча Василя Васильовича – видатного художника Закарпаття Софією Василівною Бурч, яка багато років керувала хором ветеранів праці в місті Іршава. Стегура Дмитро Ілліч. Під час війни навчання в школі тимчасово було припинено. Але завдяки таким жителям села як Бурч Василь, батько художника Закарпаття Бурча Василя Васильовича, колишнього завідуючого облвно, який дуже гарно грав на скрипці, гарно малював, співав, і цю вдачу він передавав своїм дітям Софії та Василю. Будинок Бурчів в селі вважався осередком культури, у важкі часи 1939-1945 років, вночі тут збиралися люди, а Василь розповідав їм усі новини з фронту, бо сам вдень у потаємних куточках читав газети і розповідав про все в потемках своїм односельцям. Бурч Василь зробив багато корисного для свого села. Його син Василь Васильович разом із своїм братом Михайлом Васильовичем та бувшим директором Стегурою Дмитром Іллічем і Пинзеником Михайлом Васильовичем, вчителем історії, які повернулися з фронту почав відновлювати навчання вшколі. Ці вчителі разом з батьками організували семирічну школу. Учнів було організовано (залучено) з сіл Чорного Потоку, Крайньої Мартинки, Смологовиці, Ліктя. Дітей було багато. Були два п’яті класи, було багато переростків. Директором став Стегура Дмитро Ілліч. Підручників не було.4 Ми уважно конспектували у зошити, були безграмотні, тому, що з 1939-1945 роках школа майже не працювала, згадує Пинзеник Ганна Іванівна – вчителька-пенсіонерка. Були такі учні, що коли вчитель казав кома, то писали слово кома.Але завдяки наполегливій праці вчителів ми успішно закінчили 7 клас семирічки. У серпні 1945 року у Смологовицю прийшла Молодцова (Пинзеник) Марія Іванівна Вона була першою ластівкою серед вчителів, які приїхали на Закарпаття піднімати освіту, мама Пинзеника Віктора, екс-міністра фінансів. Вона вчила математику. Марія Іванівна з любимим класом. З Донецької області приїхала Тетяна Петрівна, яка викладала російську мову. Уже в перші післявоєнні роки в школі працювали вчителі з сім’ями – династіями: Стегура Дмитро Ілліч - вчитель географії, Стегура (Бурч) Софія Василівна - вчителька 1-4 класів Стегура Олімпіада - вчителька російської мови Бурч Василь Васильович –вчитель співів Бурч Михайло Васильович – вчитель 1-4 класів –піонер вожатий школи Бурч Олена Іванівна – вчителька 1-4 класів У 1946 році з ініціативи вчителів та за допомогою жителів в центрі села розпочалося будівництво третьої школи, яка в 1947 році була відкрита. В цій школі розпочав свою педагогічну діяльність в майбутньому заслужений вчитель України член спілки художників СССР завідуючий облвно Бурч Василь Васильович, який працюючи на посаді керівника облвно. Сестра Василя Васильовича Софія Василівна Стегура вчителька 1-4 класів Бурч Михайло Васильович – вчитель географії – брат Василя Васильовича З відкриттям школи розпочався новий період в освіті школи. На цей час навчання в школі вже велося по предметам. Вчителями предметниками були: Пензеник Марія Іванівна – вчитель математики, Пожар Тетяна Петрівна – вчитель Історії, Стегура Олімпіада Петрівна –вчитель української мови, Фогель Михайло Юрійович – вчитель німецької мови, Пензеник Михайло Васильович – вчитель фізкультури та історії, Цільо Ганна Іванівна – вчитель біології, Кобаль Софія Василівна –вчитель української, Жабур Юрій Федорович – вчитель математики. За перші 5 років після війни, коли були дуже важкі часи, часто вчителі виїжджали з цього гірського села пропрацювавши 2-3 роки. Більш постійним склад педколективу школи був уже в 1960 роки. Ці вчителі так полюбили чарівні куточки цієї місцевості, що залишились тут постійно жити і працювати. Другим директором школи з 1950 року став Дурдинець Василь. Разом з ним в школу приїхала молода вчителька з Миколаївсь-кої області Дрендель (Пинзеник) Ніна Сергіївна, яка працювала в школі вчителем російської мови до виходу на пенсію – 1983 рік. Вона була активним агітатором та пропагандистом в селі. Її уроки були цікаві змістовні, випускники школи по сьогоднішній день згадують цю хорошу вчительку. Другим директором був Дурдинець Василь (19501955роки). В школі збереглась фотографія педколективу 1960 років. Зліва на право: Токар Олена Іванівна, Пинзеник Ганна Іванівна, Пинзеник Ніна Сергіївна, Пинзеник Марія Іванівна, Бурч Ганна Йосипівна, Пинзеник Ольга Юріївна, Синетар Андрій Андрійович, Бурч Михайло Васильович. Всі ці вчителі внесли багато цінного в освіту гірського села Смологовиця. В школі збереглися правила поведінки доброго учня «За Букварем» 1851 року. Правила поведінки доброго учня (за Букварем 1851 року) Люблю, шаную і слухаю батьків моїх, бо вони мене годують, доглядають до школи посилають і для мого добро стараються. Люблю, поважаю і слухаю мого вчителя, бо він розум мій просвіщає, вдосконалює і мене доброму і корисному навчає. Встаю рано, зараз же вмиваюсь, розчісуюсь, одягаюсь, і Господу Богу молюся. Опісля молитви батькам кланяюсь, снідаю і йду до школи з великою охотою. Як до школи прийду, вітаюся з учнями і сідаю собі на призначене місце. В школі не пустую, не кричу, не плачу, сиджу тихо, дивлюся в книжку або на дошку і уважно слухаю все, що вчитель розповідає, роблю те, що він мені робити велять. Зі школи виходжу, без потреби, в жодному місці не беру і не чіпаю того, що не моє, і нікому найменшої шкоди не роблю, а знайдене відразу віддаю. Не прозиваю нікого, не сварюся з ніким, кожну людину як самого себе люблю, а якщо хто мене образить, то на нього не гніваюся, відразу пробачаю. Не вимагаю того, чого забажаю, про все красненько прошу, а якщо мені про що прошу не дають, то не кривлюся, бо що мені конче потрібно, то все мої батьки придбають. Не суперечу нікому моїм батькам і вчителеві. Якщо вони мене кличуть, відразу йду, як мені що робити кажуть, відразу роблю, бо знаю добре, що впертим бути не годиться. Якщо мене хто до чого злого намовляє, того не слухаю, з невихованими і розпущеними учнями ніколи не воджуся.Опираюся злому, бо як відразу не супротивлюсь, то воно в мене закоріниться . стережусь неправду говорити, бо хто раз збрехав, тому рідко хто більше повірить В школі і в селі добре пам’ятають вчительку української мови та літератури Бурч (Нодь) Ганну Йосипівну. Вона була не тільки хорошим українським філологом, а й вела танцювальний та драматичний гуртки, які займали перші місця в районі та області. В школу вона приїхала із села Нове Давидково в 1952 році і пропрацювала тут 20 років, а потім працювала секретарем Іршавської міської Ради аж до виходу на пенсію. Її дочка Наталка працює музичним керівником в Іршавському дитячому садочку. Чоловік Ганни Йосипівни - Бурч Михайло Васильович доброволець ВВВ, вчитель географії. Токар (Бурч) Олена Іванівна - вчитель початкових класів. Її чоловік Токар Василь Михайлович працював вчителем історії. Це справжня династія вчителів. Вони виховали 5 дітей. Троє з них: Едіта Канчій (Токар), - вчитель музики Іршавської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, керівник фольклорного дитячого ансамблю відомого за межами країни, яка працюючи музичним керівником в нашій школі започаткувала фольклорний ансамбль, роботу якого продовжив її племінник Токар Володимир Олександрович. В ті роки при школі працювала вчителькою німецької мови Наталія Василівна Синетар (Токар), її дочка Едіта Синетар закінчила біологічний факультет УжНУ. Зараз навчається в аспірантурі при УжНУ. Пинзеник Ганна Іванівна – вчитель початкових класів. Вчителями стали дві її дочки Алла Василівна та Марія Василівна. Алла Василівна Цільо працює вчителькою початкових класів в селі Загаття, а Марія Василівна Данканич закінчила хімічний факультет УжНУ. Працювала в Іршавській ЗОШ №2, невістка Марія Михайлівна Пензеник, яка працювала вчителем хімії в нашій школі. Чоловік Ганни Іванівни теж працював у даній школі вчителем історії. Довгі роки пропрацювала вчителем біології Пинзеник Ольга Юріївна, її дочка Щока (Пинзеник) Ольга Михайлівна працює бібліотекарем школи. З цим педагогічним колективом разом з своєю жінкою Марією Іванівною працював багато років Пензеник Михайло Васильович – директор школи. Це була досвідчена людина, вимоглива, до себе, до вчителів і до своїх дітей. Гордістю сім»ї Пинзеників та школи в 1960 роки був син Михайла Васильовича. Це був слухняний здібний хлопчик відмінник у навчання місцеву восьмирічну школу закінчив на відмінно потім закінчив Чорнопотіцьку середню школу і поступив в Львівський університет який успішно закінчив і дістав звання доктора економічних наук. Він автор багатьох книг і понад 400 статей. 1992-1997 роки працював в уряді України, обіймаючи посади віце-премєр-міністра з питань економічних реформ, міністра економіки, першого віцепрем’єр міністра України та міністра фінансів, народний депутат 12-14 скликання Верховної Ради України, а на даний час він є депутатом. Батько Віктора Пинзеник Михайло Васильович та мама Пинзеник Марія Іванівна в роки навчання в університеті. В роки директорування Михайла Васильовича на високому рівні була поставлена спортивна робота в школі . Спортивна площадка школи Вчитель фізкультури Токар Василь Михайлович з кращими волейболісти школи Директором школи Пинзеник Іван Васильович (1968-1998 роки). Народився Іван Васильович Пинзеник в мальовничому селі Смологовиця 18 березня 1937 року в сімї селянина. З 1945 -1952 рік навчався в Смологовицькій семирічній школі. Продовжив навчання в Загатській середній школі. Після закінчення школи працював на Кременчутській ГЕС. З 22 серпня 1957 року працює старшим піонервожатим в Смологовицькій восьмирічній школі. В 1963 році вступає до Дрогобицького педагогічного інституту на фізичний факультет. В 1968 році закінчує інститут і повертається в рідне село, його призначають директором школи. Багато директорів було в Смологовиці, та не кожному випала доля побудувати школу. А Іван Васильович побудував і причому народним способом. Коли Бурч Василь Васильович був завідуючим облвно, то сказав Івану Васильовичу: - «Що, Іванку, збудуємо в Смологовиці гарну школу, я допоможу з документацією і грошима, а ти будуй!». І Іванко збудував, від фундаменту до ключа. В 1971 році розпочалось будівництво четвертої школи народним методом. Першою бригадою на будівництві була бригада вчителів, на допомогу їй прийшла бригада сільських будівельників. Протягом 1971 – 1978 років під керівництвом Івана Васильовича було побудовано нове двоповерхове приміщення школи. Відкриття його відбулося на початку 1978 навчального року. Така гарна споруда в центрі такого маленького села, де всього 100 будинків, але обидва вони вірили, що село розбудується, і школа буде повна учнів. Стрічку відкриття нової школи перерізує завідуючий райвно Бойко М.Ф. і передає символічний ключ директору школи Пинзеник Івану Васильовичу. В 70 роки педколектив почав омолоджуватися. До школи прийшла старша вожата Бурч Віра Юріївна, яка продовжила династію Бурчових. Вона започаткувала в школі одну з кращих піонерських організацій нею був зібраний великий матеріал про піонерів героїв з якими можете і сьогодні ознайомитися в експозиції «З попелу забуття» (відділу історії краю шкільного музею). Вона проводила цікаві вогники та зустрічі присвячені учасникам ВВВ. На фото бувший директор школи Пинзеник Михайло Васильович – із зв’язковою загону Усти-Прищепи Цільо Софією з іншими ветеранами війни на вогнику. Вчителем хімії в школі стала Пинзеник (Онисько) Магдалина Юліївна – дружина директора школи Пинзеника Івана Васильовича. Магдалина Юліївна створила в 1978 році шкільне лісництво, яке прославило нашу школу не тільки в області а й на Україні. У 1980 році з ініціативи директора школи Івана Васильовича силами педколективу розпочалося будівництво пам’ятника добровольцям і партизанам села. Великий вклад в його будівництво вніс майстер по ремонту школи Заріцький Андрій Миколайович. В ці роки в школу прийшла працювати Пензеник (Лацко) Марта Петрівна – математиком школи і разом з тим вона вела цікавий народознавчий гурток. Члени гуртка разом з Мартою Петрівною на день відкриття пам’ятника зібрали великий матеріал про історію партизанського руху, історію села, а також багато старожитностей села. Було досліджено історію вишивки села Смологовиця за оформлення якої Марта Петрівна була нагороджена грамотою Міністерсва освіти і науки України Український Державний центр Туризму і Краєзнавства учнівської молоді. Зараз її народознавчу роботу продовжує в школі її дочка Бровді (Пинзеник) Мирослава Андріївна, яка закінчила історичний факультет УжНУ. Вона вклала великий внесок у оформлення пам’ятника який було відкрито в 1980 році. В день відкриття пам’ятника члени шкільного лісництва та дирекція школи вирішили перейменувати кімнату - музей на краєзнавчий музей. За десятиріччя існування при школі шкільного лісництва школа стала справжньою школою природи. На базі школи у 1988 році був проведений районний семінар вчителів біології. Члени шкільного лісництва першого обходу разом з керівником Магдалиною Юлівною та класним керівником - учасники семінару. У 1989 році з ініціативи Бурч Віри Юріївною та її дочки Бурч Марії Василівни при школі було проведено цікавий і змістовний семінар піонервожатих. Часто при школі проводилися семінари по обміну досвіду роботи між вчителями нашої школі і вчителями Чорнопотіцької та Підгірнянської шкіл Педколектив та випускники першого року роботи нової школи В новій школі працювали не лише молоді вчителі, а й перші ластівки Марія Іванівна і Ніна Сергіївна, які пропрацювали в школі понад 40 років. У 80-х роках у школу прийшли працювати вчитель української мови та літератури Гіга Іван Іванович та молода випускниця університету Пуга (Пинзеник) Катерина Василівна із села Завидово – вчителем російської мови та літератури яка і зараз тут працює в одному з кращих кабінетів школи. Катерина Василівна – дочка двох вчителів: батько –вчитель історії, а мати вчитель російської мови. Династію цих вчителів продовжила її дочка Пинзеник Надія Андріївна – вчитель української мови та літератури. У 75-85 роках в школі навчалося у середньому до 180 учнів вчителів у школі було 18. в ці роки педколектив поповнився такими вчителями. Сухан Ольга Миколаївна - вчитель математики, Жідов Марта Василівна – вчитель початкових класів, Фіняк (Пинзеник) Марія Василівна – вчитель початкових класів, Пинзеник Василь Михайлович – вчитель фізкультури. При школі працювали дві початкові ланки. Одна в селі Смологовиця, а друга в селі Локоть де вчителями працюють досвідчені педагоги Шкіря (Лутак) Софія Михайлівна, Бідзіля (Сухан) Марія Михайлівна та Маргітич (Кампо) Ганна Андріївна яка розпочала свою педагогічну діяльність в цьому селі вже в 1959 роки, тут працював класоводом молодий вчитель Луцак Богдан Йосипович. 1998 рік школа почала працювати над новим проблемним питанням: «Розбудова національної школи засобами відродження народних традицій культури, мови, екологічного виховання в урочний та позаурочний час». Цюпроблему вибрав педагогічний колектив з новим директором школи Пинзеник Магдалиною Юліївною - вчителем біології, керівником шкільного лісництва та музею. Всю свою роботу даний керівник спрямував на дані завдання проблемного питання. На першому місті стояла робота шкільного лісництва яке в той час вже існувало 20 років. Лісництво мало свою емблему, статут, девіз, марш, клятву, молитву і було одним з перших не лише в районі а й в області. Емблема шкільного лісництва «Дубок» На базі шкільного лісництва з перших років існування його діє і по цей час екологічна бригада «Смерічка» - призер обласних оглядів екологічних бригад з 2000 року. З 2005-2010 - директор школи Синетар Георгій Михайлович. Синетар Георгій Михайлович закінчив хімічний факультет УжДУ. Довгий час працював директором Загатянського МНВК. Його дочка Маргітич (Синетар) Зореслава Юріївна закінчила математичний факультет УжНУ, працює викладачем математики в Мукачівському аграрному коледжі. Історія школи продовжується. В ногу з історією музею який завжди був на контролі у Юрія Михайловича. Педагогічний колектив в ці роки працював над проблемою: «Розвиток пізнавальної діяльності учнів як складової для підвищення якості навчально - виховної роботи». Ця проблема завжди була на конролю директора школи та його заступника Глеби Наталії Іванівни - вчителя української мови та літератури. В школі діє методичний кабінет – засідання методичної ради В школі є бібліотека в якій зараз налічується 4000 книг. Бібліотекарем в ній працює Щока Ольга Михайлівна, яка проводить багато різних міроприємств зв’язаних з її роботою. В школі оформлено і діє зал здоров’я За роки керівництва Юрія Михайловича школою вона поповнилась новими меблями у два класи, і оформлена сучасна шкільна їдальня. 2004 – 2005 навчальний рік був багатий на подарунки- за дорученнямВіктора Михайловича Пензеника школі було подаровано 5 компютерів і оформлено комп’ютерний клас і тепер із задоволенням учні відвідують уроки інформатики та гуртки В 2005 році в школі було проведено комплекс робіт по газифікації шкільної котельні.Історія продовжується сьогодні вже на педагогічній ниві працюють діти вчителів які розпочали свою трудову біографію в новій школі. Це Глеба Наталія Іванівна, Щока Віта Юріївна, Пензеник Маряна Михайлівна, Котубей Олександр Михайлович, Сухан Ольга Миколаївна, Савко Наталія Іванівна, Синетар Василь Анатолійович, Бровді Мирослава Андріївна, Пинзеник Надія Андріївна, Шелельо Світлана Володимирівна, Лендєл Віта Михайлівна, В початкових класах сумлінно трудилися Жідов Марта Василівна та Фіняк (Пинзеник) Марія Василівна починала свою педагогічну діяльність у Климовицькій школі, а з 1978 року працює вчителем початкових класів нашої школи. Вчителем фізкультури з 1981 року працює енергійний спортсмен Пинзеник Василь Михайлович, який сам неодноразово захищав честь району по волейболу і футболу у складі районної команди відділу освіти. Музичним керівником з 2005 року працює Глеба Ганна Андріївна. З 2010 року школу очолила Пензеник Марія Михайлівна з династії Пензеник Ганни Іванівни та Василя Михайловича Вона очолила молодий колектив школи З ініціативи Марії Михайлівни в школі проводяться різні міроприємства: Місячник лісу присвячений міжнародному року лісу та акції«Майбутнє лісу в твоїх руках» Кожного року в школі проводиться традиційний вогник «Природа наше багатство» на якому приймається в члени шкільного лісництва нове поповнення учнів. Цей традиційний вогник завжди проводиться з участю працівників держлісгоспу.Горд істю школи багато років і по сьогоднішній день є «Музей природи і краєзнавства» який діє при школі вже 34 роки, кращі учасники якого – члени шкільного лісництва були у 2009 році призерами ІУ Всеукраїнського конкурсу шкільних лісництв. На даний час в школі працює 26 учителів троє з яких мають вищу категорію, трьом вчителям присвоєно звання старший учитель і одному відмінник народної освіти. В школі навчається 56 учнів. Аналізуючи роботу школи можемо сказати, що значно зрозла пізнавальна та громадська активність учнів, вони працюють за принципом: «Якщо береш участь у якихось заходах, то обов’язково має бути високий результат». А тому наші учні, дякуючи педагогічному колективу, є переможцями багатьох районних обласних змагань, конкурсів і навіть всесоюзних. Роки летять, але наша школа не старіє, вона відроджується кожен день з кожним Першим вересня. Школа! Священна домівка, бо все починається з неї..Школа – свічка творчості! Горить, не згасає її полум’я, торкаючись найтонших струн людської душі, надихаючи на творення нової школи, незалежної держави. Вона завжди була і залишається центром всього найкращого, прогресивнішого, нового. Ми, навчаючись в школі, знаємо історію свого села і порівнюємо життя своїх предків із своїм, задумуємося над вчинками, які робимо кожного дня, щоб надалі робити тільки краще для себе і наступних поколінь.

Кiлькiсть переглядiв: 1036

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.