СМОЛОГОВИЦЬКА ГІМНАЗІЯ

В історії багатостраждального українського народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху.

26 квітня 1986 року о1 год. 23 хв.на Чорнобильському реакторі № 4 прогримів вибух, і кілька сотень працівників та пожежників намагалися загасити пожежу, що не припинялася протягом багатьох днів. Реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто величезну кількість радіоактивних речовин. За потужністю радіоактивний викид у 300 разів перевищував атомне бомбардування японського міста Хіросіма. В результаті аварії стався викид йоду-131, цезію-137, стронцію-90, ізотопів плутонію та інших радіоактивних часток.

Визначити масштаби катастрофи та її впливу на здоров'я людей важко досі. Тільки від раку, що розвинувся в результаті отриманої дози радіації, померли сотні тисяч людей. Прип'ять і навколишні села ще кілька століть будуть небезпечними для проживання.

Навколо ЧАЕС створено 30-кілометрову зону відчуження. Важко збагнути, але в 10-кілометрову зону, напевно, вже ніколи не повернуться люди!

Після найбільшої в світі ядерної катастрофи електростанція продовжувала працювати через гостру нестачу електроенергії в Україні. Остаточна зупинка електростанції сталася тільки у 2000 році.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям та життям.

Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.